Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 липня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоКривенка В.В.,суддів:Гриціва М.І., Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом дочірнього підприємства «ШРБУ № 100» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - Підприємство) до державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області (далі - ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и л а:

У березні 2011 року Підприємство звернулося до суду з позовом до ДПІ, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24 березня 2011 року № 0001341501, яким йому було нараховано штраф у розмірі 779 299 грн 60 коп. за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, що перебувають у державній власності.

На обґрунтування позовних вимог послалося на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято ДПІ з порушенням норм матеріального права, оскільки визначений нею розмір штрафних санкцій за порушення Підприємством вимог податкового законодавства не відповідає вимогам пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (далі - ПК).

Суди встановили, що ДПІ 23 березня 2011 року провела невиїзну документальну перевірку дотримання своєчасності сплати Підприємством узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, за результатами якої складено акт № 655/15-116/054230018/66 про порушення останнім вимог пункту 57.1 статті 57 ПК у частині несвоєчасності сплати податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, що перебувають у державній власності.

На підставі вказаного акта ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення від 24 березня 2011 року № 0001341501, яким згідно з пунктом 126.1 статті 126 ПК на Підприємство накладено штраф у розмірі 779 299 грн 60 коп. за порушення ним граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, що перебувають у державній власності: оплату за призначенням платежу «податок на прибуток підприємств за 2010 рік» у сумі 7 792 996 грн Підприємство здійснило у період з 23 по 28 лютого 2011 року згідно з платіжними дорученнями від 23, 24 та 28 лютого 2011 року №№ 94, 119, 127 відповідно, у зв'язку з чим кількість днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств складає 4, 5 та 9 днів відповідно.

Київський окружний адміністративний суд постановою від 24 червня 2011 року позовні вимоги задовольнив.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції послався на пункт 7 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК, яким визначено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше ніж 1 грн за кожне порушення. Оскільки порушення строків сплати податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємства вчинено у період з 1 січня по 30 червня 2011 року, суд дійшов висновку, що розмір штрафних санкцій, визначений в оскаржуваному податковому повідомленні, не відповідає вимогам чинного законодавства.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 11 вересня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 жовтня 2013 року, рішення суду першої інстанції скасував та у задоволенні позову відмовив.

Залишаючи в силі рішення суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, касаційний суд погодився з висновком апеляційного суду про те, що звільнення від фінансових санкцій платників податку передбачено крім пункту 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» ПК також і пунктом 6 цього підрозділу, яким, зокрема, і встановлено обмеження відповідальності за порушення податкового законодавства платників податку на прибуток підприємств саме за порушення правил справляння податку на прибуток. Вказані обмеження запроваджені з метою забезпечення умов для адаптації платників податку на прибуток до нових правил його справляння, що значно відрізняються від тих, які діяли до набрання чинності 1 квітня 2011 року розділом ІІІ ПК. Проте, як пунктом 203.2 статті 203, пунктом 57.1 статті 57 ПК, так і підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлені однакові строки сплати узгодженого податкового зобов'язання, тобто протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку. Положеннями ПК не встановлено нових правил сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток, у зв'язку з чим немає правових підстав для застосування пільгових штрафних санкцій, передбачених у підрозділі 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК.

Не погоджуючись із ухвалою касаційного суду, Підприємство звернулось із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України пункту 7 підрозділу 10 Розділу ХХ «Перехідні положення» ПК, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень. На обґрунтування заяви воно додало копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 12 листопада та 28 січня 2013 року (справи №№ К/800/17225/13, К/9991/94331/11 відповідно), які, на думку Підприємства, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

У доданих до заяви копіях рішень Вищого адміністративного суду України цей суд у подібних відносинах дійшов висновку про обґрунтованість висновків судів про протиправність накладення штрафу за затримку сплати земельного податку за період січень-травень 2011 року, оскільки відповідно до пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ ПК штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 грн за кожне порушення. Відповідно до роз'яснень Міністерства юстиції України (лист від 11 січня 2011 року № 18222-0-26-10-20) штрафна санкція у розмірі не більше 1 грн застосовується за будь-яке порушення податкового законодавства, вчинене виключно у період з 1 січня по 30 червня.

Із наведених судових рішень убачається, що суд касаційної інстанції у подібних правовідносинах неоднаково застосував пункт 7 підрозділу 10 Розділу ХХ «Перехідні положення» ПК , внаслідок чого були ухвалені різні за змістом судові рішення.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом наведеної норми права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів з 1 січня 2011 року, регулюються ПК, котрим визначено вичерпний перелік податків і зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 109.1 статті 109 ПК податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Статтею 120 ПК визначено, що неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть накладення штрафу в розмірі 170 грн за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть накладення штрафу в розмірі 1020 грн за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Водночас пунктом 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» ПК передбачено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 грн за кожне порушення.

Зі змісту вказаного пункту випливає, що ця норма встановлює особливості застосування штрафних санкцій до суб'єктів господарювання за порушення податкового законодавства у визначений період, які полягають у встановленні максимальної ставки санкцій за кожне порушення.

Системний аналіз наведених норм ПК дає підстави вважати, що неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності слід розуміти як порушення податкового законодавства, за яке відповідно до пункту 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» ПК може бути застосована відповідальність, передбачена пунктом 120.1 статі 120 ПК, але не більше 1 грн за кожне порушення.

Пункт 6 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» ПК не може бути застосований до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, що розглядається, оскільки його положення стосуються осіб, що перейшли на загальну систему оподаткування, і він введений в дію після виникнення спірних правовідносин.

Суд установив, що фактично оплата позивачем платежу «податок на прибуток підприємств за 2010 рік» була здійснена у період з 23 по 28 лютого 2011 року, а отже, кількість днів затримки узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств складає 4, 5 та 9 днів, тобто податкову декларацію позивач подавав з порушенням встановленого граничного строку подання.

Разом з тим, оскільки несвоєчасне подання позивачем податкової декларації, мало місце в період з 1 січня до 30 червня 2011 року, то колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що на підставі пункту 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» ПК до правопорушень, вчинених у період з 1 січня до 30 червня 2011 року, слід застосовувати штрафні санкції в розмірі не більше 1 грн за кожне правопорушення.

Оскільки суд касаційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, його ухвала підлягає скасуванню з направленням справи на новий касаційний розгляд.

Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву дочірнього підприємства «ШРБУ № 100» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 14 жовтня 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України

Головуючий В.В. КривенкоСудді: М.І. ГрицівМ.Б. Гусак О.А. КороткихО.В. Кривенда В.Л. Маринченко П.В. Панталієнко О.Б. ПрокопенкоО.О. Терлецький